слабувати
СЛАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Бути хворим; хворіти, нездужати.
[Галя:] Чи не занедужав він? [Іван:] Не думаю, він чоловік ще кремезний, йому тільки сорок і п'ять років, і він ніколи не слабував (В. Самійленко);
Я не можу нічого робити, третій місяць лежу в клініці і тяжко слабую (М. Коцюбинський);
Твердохліб, звісно, хазяїн добрий, але старий, то й слабувати почав останнім часом (І. Цюпа);
// на що, рідко чим. Хворіти якою-небудь хворобою, мати хвору якусь частину тіла, якийсь орган.
Ще перед матурою почав [Андрій] слабувати на груди й на очі (І. Франко);
– Моя мачуха слабує на нерви, й лікарі послали її на море лічитись [лікуватись] купанням (І. Нечуй-Левицький);
Всі пасажири ночували на пароході [пароплаві] та цілу ніч слабували морською слабістю (М. Коцюбинський);
– Умираю, Грицько, – тихо признався дід .. Але оскільки дід не слабував ні на яку хворобу, він не помер відразу (О. Довженко);
Кілька років старий слабує на ноги (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- слабувати — хворіти – страждати – слабувати Виступають як синоніми, передають зміст “мати якусь недугу”. Нейтральним тут є лише слово (за)хворіти. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- слабувати — слабува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- слабувати — Нездужати, хворіти, недугувати, р. хиріти. Словник синонімів Караванського
- слабувати — див. хворіти Словник синонімів Вусика
- слабувати — -ую, -уєш, недок. Бути хворим; хворіти, нездужати. || на що, рідко чим. Хворіти на яку-небудь хворобу, мати хвору якусь частину тіла, якийсь орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слабувати — слабува́ти хворіти (м, ср, ст)||хорувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- слабувати — ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал. Словник синонімів української мови
- слабувати — Слабува́ти, -бу́ю, -бу́єш на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слабувати — СЛАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути хворим; хворіти, нездужати. [Галя:] Чи не занедужав він? [Іван:] Не думаю, він чоловік ще кремезний, йому тільки сорок і п’ять років, і він ніколи не слабував (Сам. Словник української мови в 11 томах
- слабувати — Слабува́ти, -бу́ю, -єш гл. Болѣть. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. Рудч. Ск. І. 168. Словник української мови Грінченка