слабість

СЛА́БІСТЬ, бості, ж.

1. Властивість і стан за знач. слаби́й 2–5, 7.

Слабість сюжету – вразливе місце багатьох поем (А. Малишко);

Коли схематизм походить не від поспішності, не від слабості таланту, його причини треба шукати в першу чергу в недостатнім знанні життя (з публіц. літ.).

2. Недостатність або занепад фізичних сил.

Зривається [Прісцілла], хапає Руфіна за руку. Але опускається на коліна, тремтяча від слабості і крайньої стурбованості (Леся Українка);

– Прийшла на мене старість та слабість (І. Нечуй-Левицький);

Він почував таку слабість у всьому тілі, що, здавалось, ляже отут у баюрі, як спрацьований кінь (П. Колесник);

Хвороба вже минала, але в ногах ще почувалася слабість (В. Кучер).

3. Хвороба, нездужання.

Ця людина або довго нездужала й тільки що встала з постелі, або має в собі якусь задавнену слабість, невигойну й смертельну (І. Нечуй-Левицький);

Їх [камер для хворих в'язнів] усіх чотири: для тифусових [тифозних], шкірних, хірургічних та очних слабостей (І. Франко);

– Занедужав [дядько], Дмитре. Чи то на холодній землі слабості дістав, чи вода застудила (М. Стельмах).

4. Відсутність твердого характеру, сили волі.

Вчителька відчула, що нічна їхня розмова зачепила такі струни і так розчулила Павленка, що він боявся її продовжувати, може, він навіть засуджував свою хвилинну слабість (С. Скляренко);

Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока, а негоже йому, старому, показувати свою слабість, плакати перед невісткою (Л. Первомайський).

5. Звичка, нахил (перев. негативні), від яких немає бажання або сил відмовитися.

Пан радник був відомий своєю слабістю виголошувати тости (І. Франко);

Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись. Завзятий голуб'ятник, він міг годинами гасати з малечею по селу за голубами (О. Гончар);

// Прихильність, схильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.

За чимало років, що прожив [Корній] з Павлом, знав виключну слабість до жінок і те, що не щастило “біднязі” (А. Головко);

// Те, що викликає до себе чию-небудь симпатію, є чиєюсь пристрастю.

– Кінь – це моя слабість. Третій рік я тут лікарем і весь час мріяв про власний виїзд... (Ю. Збанацький);

– Це [сигналізація] – моя слабість, я – інженер за освітою (Ю. Яновський).

6. Вразливе місце кого-, чого-небудь.

Він бачить свого класового супротивника, а разом з тим знає свою слабість і свою силу (В. Еллан-Блакитний).

Паду́ча хворо́ба (сла́бість) див. хворо́ба.

◇ Ма́ти сла́бість (слаби́нку, сла́бкість і т. ін.) див. ма́ти²;

(1) Сла́бість на пра́ву ру́чку, ірон. – хабарництво.

У народі зберігається чимало пісень, які висміюють зажерливість і слабість на праву ручку чиновництва та поліції (з газ.).