слабість

ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).

ЛЮБО́В до чого (підвищений внутрішній потяг до чого-небудь, сильне бажання зайнятися чимось), ІНТЕРЕ́С, ПРИ́СТРАСТЬ, СХИ́ЛЬНІСТЬ, УПОДО́БА (ВПОДО́БА), УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), ЗАХО́ПЛЕННЯ чим (чим-небудь), ЗАХО́ПЛЕНІСТЬ чим, ВІ́ДДАНІСТЬ чому, ХО́БІ, СЛА́БІСТЬ до чого, ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ рідше, ПА́СІЯ заст. В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (М. Коцюбинський); Ця розмова тільки збільшила її (Сахно) інтерес до мети подорожі (Ю. Смолич); Я надто добре знав його пристрасть до музики (О. Досвітній); У нього тоді вже була схильність до експериментів (О. Довженко); Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Тим часом більшість учнів міняють свої уподобання по кілька разів, доки, приміром, із сьомого чи шостого класу дійдуть до десятого (О. Копиленко); У нього були зовсім інші, мирні вподобання — він мріяв кінчати інститут і стати хіміком (В. Собко); Чим більше Бронко роздумував про це, тим правдоподібнішим починало здаватись йому, що... оте захоплення (Каминецького) спортом, рибальством, оте марення музикою — не зовсім щирі (Ірина Вільде); Нащо оте сонце в небі, коли її (Оленки) нема?.. Нащо, нарешті, він сам, Уралов, і його праця тяжка, і його люта відданість ділу? (О. Гончар); Товариш Книш, як усі занадто віддані своїй справі люди, мав своє хобі: самодіяльність (П. Загребельний); А що коли в людині хист, талант? Нехай це буде навіть звичайна прихильність, любов — скажімо, до педагогічної роботи (О. Донченко); Як фаховий і незвичайно здібний слюсар-самоук, він попросту мав пасію до відчинювання замків (І. Франко). — Пор. 1. інтере́с.

ХВОРО́БА (порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом несприятливих факторів), ЗАХВО́РЮВАННЯ, НЕДУ́ГА (НЕДУ́Г рідше), ХВО́РІСТЬ, НЕЗДОРО́В'Я, СЛА́БІСТЬ, НЕ́МІЧ розм., НЕ́МОЩІ розм., БО́ЛІСТЬ розм., БО́ЛЕЩІ заст., СЛАБО́ТА рідше, ХОРО́БА діал., ХИ́РЯ діал.; ЛЕ́ЖА діал. (при якій лежать). Обличчя його після хвороби ще й досі було якесь змарніле, зім'яте, зблякле (О. Гончар); Увійшла Зоня. Батькове захворювання її зовсім позбавило рівноваги (Ірина Вільде); Івана звалила з ніг довга і тяжка недуга (Н. Кобринська); Брали воду з заражених криниць, ширили хворість із хати в хату (Є. Коротевич); Щорс кашлем заходивсь різким і зупинився серед хати: Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (М. Шеремет); Та нема гіршої пригоди, як слабість у дорозі. Ось на задньому возі, як в'ялая риба, лежить хорий чумак (М. Коцюбинський); Щоб приховати й не виявити своєї немочі, що точила, певне, його легені чи серце, він раз у раз ходив по хаті (С. Досвітній); Проміж бабів ішли свої балачки, балакали більше все про пристріт та про болість (Грицько Григоренко); Я мовчки терпів би образи й примхи, Я в болещах мав би відраду... (А. Кримський); Людина єсьм... Мене гнітуть слаботи (П. Грабовський); Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві (Т. Шевченко); Він просить Бога, щоб не дав йому гнилої лежі (М. Черемшина).