словоскладання

СЛОВОСКЛАДА́ННЯ, я, с., лінгв.

Утворення складних слів способом з'єднання двох або кількох слів, основ чи коренів в одну лексичну одиницю.

Словоскладання – дуже продуктивний спосіб творення якісних і відносних прикметників. Звичайно складні прикметники компонуються з двох твірних основ (з наук. літ.);

Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (з наук. літ.);

Іменне словоскладання італійської мови розглядається в генетичних зв'язках з аналогічною підсистемою латині, а також як структурно-типологічне явище в контексті романських мов (з наук. літ.).