1. Словник української мови у 20 томах

слов'янство

СЛОВ'Я́НСТВО, а, с., збірн.

Те саме, що слов'я́ни.

Київ – колиска трьох великих народностей східного слов'янства, Дніпро – чиста їх купіль (М. Рильський);

Віковий бастіон слов'янства на заході – чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (О. Гончар);

// Слов'янське походження, слов'янський характер кого-, чого-небудь.

Найлегше доводиться слов'янство неврів [давніх племен]: вони не входили у Скіфію, скіфами не називались і жили в центрі гаданої території формування найдавніших слов'ян (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слов'янство — слов'я́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. слов'янство — -а, с., збірн. Те саме, що слов'яни. || Слов'янське походження, слов'янський характер кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови