слідопит

СЛІДОПИ́Т, а, ч.

1. Мисливець, який висліджує звіра по слідах.

Ще до революції .. служив [Степан Глушак] у знаменитого Арсеньєва провідником по нетрях .. Це першокласний старий мисливець і слідопит (О. Довженко);

Як мисливець обережний, Звіробійник довголітній, Посивілий слідопит Прилягає теплим ухом, Щоб почути шум далекий, До ласкавої землі,- Так і ти, поете, слухай Голоси життя людського, Нові ритми уловляй (М. Рильський);

// Людина, досвідчена у розпізнаванні слідів.

* У порівн. Вбираєш в себе кожен краєвид, Запам'ятати хочеш кожне слово, Почуте десь зненацька, випадково. Ідеш через життя, мов слідопит (Л. Дмитерко).

2. Той, хто розшукує сліди подій минулого.

Юні слідопити;

// Людина, яка веде пошуки кого-, чого-небудь.

Вулиця, будинок і номер помешкання – ось що я мушу знати... – В жодному разі! – скрикнув професор. – Я люблю Ірен, але я... не слідопит (В. Підмогильний).

(1) Черво́ні слідопи́ти – члени загону (перев. піонерського), що ведуть пошуки героїв війни, фактів героїчних подій і т. ін.

Краєзнавці, червоні слідопити настійно продовжують пошуки невідомих героїв Великої Вітчизняної війни, місць їх подвигів (з публіц. літ.).