слідопит

СЛІДОПИ́Т, а, ч. Той, хто добре розуміється на слідах, хто висліджує звіра по слідах.

Ще до революції.. служив [Степан Глушак] у знаменитого Арсеньєва провідником по нетрях.. Це першокласний старий мисливець і слідопит (Довж., І, 1958, 101);

Як мисливець обережний, Звіробійник довголітній, Посивілий слідопит Прилягає теплим ухом, Щоб почути шум далекий, До ласкавої землі,— Так і ти, поете, слухай Голоси життя людського, Нові ритми уловляй (Рильський, I, 1956, 60);

*У порівн. Вбираєш в себе кожен краєвид, Запам’ятати хочеш кожне слово, Почуте десь зненацька, випадково. Ідеш через життя, мов слідопит (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 104);

// Людина, яка веде пошуки кого-, чого-небудь.

Черво́ні слідопи́ти — члени загону (перев. піонерського), що ведуть пошуки героїв війни, фактів героїчних подій і т. ін.

Краєзнавці, червоні слідопити настійно продовжують пошуки невідомих героїв Великої Вітчизняної війни, місць їх подвигів (Ком. Укр., 3, 1970, 74).