смиряти
СМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю́, сми́риш, док., кого.
1. Силою примушувати коритися, бути слухняним.
Смиряти ворога;
Смиряти дикого звіра.
2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін.
[Ярослав:] Неправда! Не вигнанець він тепер, Бо чесно вмер за Русь на полі брані, Для Києва смиривши гордий дух... (І. Кочерга).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смиряти — смиря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- смиряти — -яю, -яєш, недок., смирити, смирю, смириш, док., перех. 1》 Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.). 2》 Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смиряти — див. здержувати, придержувати, держати, підкоряти, підневолювати, підчиняти, подавляти Словник чужослів Павло Штепа
- смиряти — СМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю́, сми́риш, док., перех. 1. Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.). 2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- смиряти — Смиряти, -ряю, -єш сов. в. смири́ти, -рю́, -риш, гл. Смирять, смирить, укрощать, укротить. І поглядом смири людську гординю. К. Іов. 91. Словник української мови Грінченка