смиряти

СМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю́, сми́риш, док., перех.

1. Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.).

2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін.

[Гурт пророків:] Дочка сіонська гордувала нами, за те її Ваалів син смирив (Л. Укр., II, 1951, 132);

[Ярослав:] Неправда! Не вигнанець він тепер, Бо чесно вмер за Русь на полі брані, Для Києва смиривши гордий дух… (Коч., П’єси, 1951, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смиряти — СМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю́, сми́риш, док., кого. 1. Силою примушувати коритися, бути слухняним. Смиряти ворога; Смиряти дикого звіра. 2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. [Ярослав:] Неправда!... Словник української мови у 20 томах
  2. смиряти — див. здержувати, придержувати, держати, підкоряти, підневолювати, підчиняти, подавляти Словник чужослів Павло Штепа
  3. смиряти — -яю, -яєш, недок., смирити, смирю, смириш, док., перех. 1》 Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.). 2》 Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смиряти — смиря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. смиряти — Смиряти, -ряю, -єш сов. в. смири́ти, -рю́, -риш, гл. Смирять, смирить, укрощать, укротить. І поглядом смири людську гординю. К. Іов. 91. Словник української мови Грінченка