смирятися

СМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирю́ся, сми́ришся, док.

1. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу.

[Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину… (Л.Укр., II, 1951, 428);

Кінь зробив великий стрибок.. Прикоротив [Григорій Іванович] уздечку. І кінь враз смирився і став (Смолич, V, 1959, 700);

// Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін.

Тут іще чуєш предвічний той голос, і клониться дух у покорі, й смиряється бунт (Хотк., II, 1966, 408).

2. тільки недок. Пас. до смиря́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смирятися — див. утихомирюватися Словник чужослів Павло Штепа
  2. смирятися — смиря́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. смирятися — СМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирю́ся, сми́ришся, док. 1. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, владі. [Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину... Словник української мови у 20 томах
  4. смирятися — -яюся, -яєшся, недок., смиритися, смирюся, смиришся, док. 1》 Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу. || Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін. 2》 тільки недок. Пас. до смиряти. Великий тлумачний словник сучасної мови