смолистий

СМОЛИ́СТИЙ, а, е.

1. Прикм. до смола́.

Соснові голки містять багато смолистих речовин (з наук.-попул. літ.);

// Який утворюється при горінні смоли.

Смолистий густий дим в'їдався в очі од сирого цурупалка (І. Микитенко);

// Насичений запахом смоли.

Стоять [сосни], немов діди в кожухах, Смолистий дух у ніздрі б'є (Л. Дмитерко);

Смолистий запах.

2. Який містить у собі смолу, багатий на смолу.

Біле, з кори обдерте, смолисте, дерево блискотить до сонця (І. Франко);

Смола кипить, як турецька кава. Вогні під нею палахкотять і шпурляють іскри на боки. Смолисті дрова попались! (Ю. Яновський).

3. Чорний і блискучий (про волосся, бороду).

З яруги виїхав широкоплечий вершник з похмурим, дикуватим обличчям і чорною смолистою бородою (Григорій Тютюнник);

Чорноока Настя рвучко відкинула за плечі тугі, смолисті коси (І. Цюпа).

4. Якого смолили, просякнутий смолою.

По смолистих скрипучих вантах, Як по клавішах, пробіжи. Все, що хочеш мені сказати, Тут, під небом, і скажи (Л. Забашта);

Зашаруділа під смолистим днищем мілина (І. Гончаренко);

Смолисті бочки.