сморід
СМО́РІД, роду, ч.
1. Неприємний, смердючий запах.
Більш смороду, ніж потіхи (Номис);
Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб);
Вікна й двері в палаті були зачинені, від гострого смороду чобіт, дьогтю важко було передихнути (С. Скляренко).
2. Те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь.
Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах, .. сіючи отруйний сморід монархічної реакції (В. Еллан-Блакитний);
Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сморід — смо́рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сморід — Сопух, смердота, недобрий <�смердючий> запах <�дух>, ур. смрад. Словник синонімів Караванського
- сморід — див. вонь Словник синонімів Вусика
- сморід — [смор'ід] -роду, м. (на) -род'і Орфоепічний словник української мови
- сморід — -роду, ч. Неприємний, смердючий запах. || перен. Про те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сморід — сморід (сми́рід): ●сморід (сми́рід) ниви́визений нікчема, ледащо, голодранець (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- сморід — СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Словник синонімів української мови
- сморід — Смо́рід, -роду, в -роді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сморід — СМО́РІД, роду, ч. Неприємний, смердючий запах. В шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- сморід — Сморід, -роду м. Смрадъ, вонь. Борз. у. Більш смороду, ніж потіхи. Ном. № 9853. Словник української мови Грінченка