сморід

СМО́РІД, роду, ч.

1. Неприємний, смердючий запах.

Більш смороду, ніж потіхи (Номис);

Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Тулуб);

Вікна й двері в палаті були зачинені, від гострого смороду чобіт, дьогтю важко було передихнути (С. Скляренко).

2. Те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь.

Чиясь злодійкувата рука нишпорить по селах, .. сіючи отруйний сморід монархічної реакції (В. Еллан-Блакитний);

Згадується, стояла рання весна, земля протряхла, над смородом війни почувався хвилюючий, ніжний подих ожилої природи (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сморід — смо́рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сморід — Сопух, смердота, недобрий <�смердючий> запах <�дух>, ур. смрад. Словник синонімів Караванського
  3. сморід — див. вонь Словник синонімів Вусика
  4. сморід — [смор'ід] -роду, м. (на) -род'і Орфоепічний словник української мови
  5. сморід — -роду, ч. Неприємний, смердючий запах. || перен. Про те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сморід — сморід (сми́рід): ●сморід (сми́рід) ниви́визений нікчема, ледащо, голодранець (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сморід — СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Словник синонімів української мови
  8. сморід — Смо́рід, -роду, в -роді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сморід — СМО́РІД, роду, ч. Неприємний, смердючий запах. В шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. сморід — Сморід, -роду м. Смрадъ, вонь. Борз. у. Більш смороду, ніж потіхи. Ном. № 9853. Словник української мови Грінченка