сморід

СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Нечуй-Левицький); Отак в душі згасає жизні промінь; Димить на дні один докірний спомин.. Як ґніт отой, смердоту ллючи, тліє (П. Грабовський); Смрад, чад і дим кругом носились (І. Котляревський); Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного, що входив до хати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сморід — смо́рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
сморід — Сопух, смердота, недобрий <�смердючий> запах <�дух>, ур. смрад. Словник синонімів Караванського
сморід — див. вонь Словник синонімів Вусика
сморід — [смор'ід] -роду, м. (на) -род'і Орфоепічний словник української мови
сморід — -роду, ч. Неприємний, смердючий запах. || перен. Про те, що викликає почуття огиди, відрази до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
сморід — СМО́РІД, роду, ч. 1. Неприємний, смердючий запах. Більш смороду, ніж потіхи (Номис); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали їй дух (З. Словник української мови у 20 томах
сморід — сморід (сми́рід): ●сморід (сми́рід) ниви́визений нікчема, ледащо, голодранець (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
сморід — Смо́рід, -роду, в -роді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сморід — СМО́РІД, роду, ч. Неприємний, смердючий запах. В шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
сморід — Сморід, -роду м. Смрадъ, вонь. Борз. у. Більш смороду, ніж потіхи. Ном. № 9853. Словник української мови Грінченка