1. Словник української мови у 20 томах

смута

СМУ́ТА, и, ж.

1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба.

Не зітхай! Не смути мені ще більше серця, я й так із жалю землі не виджу [бачу] (О. Кобилянська).

2. іст. Заколот, заворушення, безпорядки.

Так-то, люди! Були бійки, Були в нас і смути, Та такої, як се була, – Такої й не чути! (С. Руданський).

3. заст. Незгода, розбрат, чвари.

– Люди, в цей нелегкий час житейської смути святий монастир не може захистити вас (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смута — сму́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. смута — Пасмуга, стяга, пруг, пас; (поперечна) попруга; (на воді) лінія; (гір) пасмо; (на тілі) ШРАМ; (лісу) зона, пояс; (життя) період, етап, фаза; смужка. Словник синонімів Караванського
  3. смута — -и, ж. 1》 розм. Невеселий, тяжкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. 2》 заст. Заколот, заворушення, безпорядки. 3》 заст. Незгода, розбрат, чвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смута — 1. див. бунт, ребелія, револьта, путч, фронда 2. це смуток, див. печаль Словник чужослів Павло Штепа
  5. смута — ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Словник синонімів української мови
  6. смута — СМУ́ТА, и, ж. 1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Смута, як камінь, серце давить, Іще гнітить нудьга лихая (Укр. поети-романтики.., 1968, 343). 2. заст. Заколот, заворушення, безпорядки. Так-то, люди!... Словник української мови в 11 томах
  7. смута — Смута, -ти ж. Печаль, грусть. Словник української мови Грінченка