смута

Значення в інших словниках

1. смута — сму́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. смута — Пасмуга, стяга, пруг, пас; (поперечна) попруга; (на воді) лінія; (гір) пасмо; (на тілі) ШРАМ; (лісу) зона, пояс; (життя) період, етап, фаза; смужка. Словник синонімів Караванського
3. смута — -и, ж. 1》 розм. Невеселий, тяжкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. 2》 заст. Заколот, заворушення, безпорядки. 3》 заст. Незгода, розбрат, чвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. смута — СМУ́ТА, и, ж. 1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Не зітхай! Не смути мені ще більше серця, я й так із жалю землі не виджу [бачу] (О. Кобилянська). 2. іст. Заколот, заворушення, безпорядки. Так-то, люди!... Словник української мови у 20 томах
5. смута — ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Словник синонімів української мови
6. смута — СМУ́ТА, и, ж. 1. розм. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Смута, як камінь, серце давить, Іще гнітить нудьга лихая (Укр. поети-романтики.., 1968, 343). 2. заст. Заколот, заворушення, безпорядки. Так-то, люди!... Словник української мови в 11 томах
7. смута — Смута, -ти ж. Печаль, грусть. Словник української мови Грінченка