Значення в інших словниках

  1. бунт — [бунт] -нту, м. (ў) -н'т'і, мн. -нти, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  2. бунт — бунт 1 іменник чоловічого роду зв'язка, тюк бунт 2 іменник чоловічого роду заколот Орфографічний словник української мови
  3. бунт — I -у, ч. Стихійне повстання, заколот. II -а, ч. Зв'язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бунт — (вияв непокори) заворушення, цивільна непокора; (збройний) виступ, ПОВСТАННЯ, ЗАКОЛОТ. Словник синонімів Караванського
  5. бунт — БУНТ¹, у, ч. Стихійне повстання, заколот. Мезептій їх тіснить.., На чинш нікого не пускає, Готові зараз бунт піднять (І. Котляревський); Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили... Словник української мови у 20 томах
  6. бунт — Одиниця лічби товарів, 15 одиниць Словник застарілих та маловживаних слів
  7. бунт — ПА́КА (велика кількість складених або зв'язаних однорідних предметів); ПА́ЧКА (менших розмірів); ТЮК, БУНТ (щільно упакованих); СТІС (СТОС), СТОПА́ розм. (складених вертикально); КУ́ПА (перев. Словник синонімів української мови
  8. бунт — БУНТ¹, у, ч. Стихійне повстання, заколот. Мезептій їх тіснить… На чинш. нікого не пускає. Готові зараз бунт піднять (Котл., I, 1952, 211); Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили… (Мирний, II, 1954, 115)... Словник української мови в 11 томах
  9. бунт — I -у. Стихійне повстання; заколот. II -а. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів: бунт дроту, товар у бунтах. Літературне слововживання