бунт

БУНТ¹, у, ч.

Стихійне повстання, заколот.

Мезептій їх тіснить.., На чинш нікого не пускає, Готові зараз бунт піднять (І. Котляревський);

Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили... (Панас Мирний);

Коронний гетьман Потоцький бив на ґвалт про новий бунт... (М. Грушевський);

Так сказав Теодор: це радість бунту проти логіки (М. Хвильовий);

– Були, значить, ці полтавські бунти... Чого вони були, то вже кожний знає... (В. Винниченко);

* Образно. Він хоче придушити в собі несподіваний бунт думок, що його викликав робітник-сусіда (А. Шиян).

(1) Холе́рні бунти́, іст. – заворушення в Росії на початку XIX ст. у зв'язку з епідемією холери.

Приводом до холерних бунтів стали заходи царського уряду для боротьби з холерою (карантин, збройні кордони, заборони пересування тощо) (з наук. літ.);

(2) Чумни́й бунт, іст. – повстання в Москві у вересні 1771 р., причиною якого було тяжке становище міського населення, що погіршилось у період епідемії чуми.

БУНТ², а, ч.

Зв'язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів.

Укладають тютюн в бунти зразу ж після зв'язування (з наук. літ.);

Суттєві відмінності цимбалів від гусел починаються від наявності бунтів струн і способу їх натягування (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунт — бунт 1 іменник чоловічого роду зв'язка, тюк бунт 2 іменник чоловічого роду заколот Орфографічний словник української мови
  2. бунт — I -у. Стихійне повстання; заколот. II -а. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів: бунт дроту, товар у бунтах. Літературне слововживання
  3. бунт — (вияв непокори) заворушення, цивільна непокора; (збройний) виступ, ПОВСТАННЯ, ЗАКОЛОТ. Словник синонімів Караванського
  4. бунт — [бунт] -нту, м. (ў) -н'т'і, мн. -нти, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. бунт — I -у, ч. Стихійне повстання, заколот. II -а, ч. Зв'язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бунт — 1. ворохоба, заколот, колотнеча, розрух, див. фронда, путч, ребелія, револьта, смута 2. (линви) койло, див. бухта Словник чужослів Павло Штепа
  7. бунт — Одиниця лічби товарів, 15 одиниць Словник застарілих та маловживаних слів
  8. бунт — ПА́КА (велика кількість складених або зв'язаних однорідних предметів); ПА́ЧКА (менших розмірів); ТЮК, БУНТ (щільно упакованих); СТІС (СТОС), СТОПА́ розм. (складених вертикально); КУ́ПА (перев. Словник синонімів української мови
  9. бунт — БУНТ¹, у, ч. Стихійне повстання, заколот. Мезептій їх тіснить… На чинш. нікого не пускає. Готові зараз бунт піднять (Котл., I, 1952, 211); Багато тоді лягло правих і винуватих, поки той бунт замирили… (Мирний, II, 1954, 115)... Словник української мови в 11 томах