бунтар
БУНТА́Р, я́, ч.
Підбурювач до бунту, учасник бунту; бунтівник.
Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито .. Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем (І. Нечуй-Левицький);
// Непокірлива, схильна до бунту людина.
Промчався цей мрійник і бунтар – М. Хвильовий – в магічно-таємничих “арабесках”, спалахнув яскраво і химерно огнецвіт його фантазії (з наук.-попул. літ.);
Слова пісні “Як засядем, браття, коло чари” створив буковинський поет-бунтар Юрій Федькович (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бунтар — бунта́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бунтар — Бунтівник, заколотник, г. ворохібник; пор. ПОВСТАНЕЦЬ, ПАРТИЗАН. Словник синонімів Караванського
- бунтар — -я, ч. Підбурювач до бунту, учасник бунту. || Непокірлива, схильна до бунту людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бунтар — Ворохобник, заколотник, див. фрондер Словник чужослів Павло Штепа
- бунтар — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- бунтар — БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Словник синонімів української мови
- бунтар — Бунта́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бунтар — БУНТА́Р, я́, ч. Підбурювач до бунту, учасник бунту. Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито.. Од того часу пан м.ав па прикметі Миколу й звав його бунтарем (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах