1. Словник української мови у 20 томах

смішинка

СМІШИ́НКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що сміхоти́нка.

Смішинка в очах;

Смішинка в голосі.

2. Те саме, що смішо́к 1.

Тиміш Прудивус посміхнувся, але смішинку пригасив, бо за мить мала початись дія [вистава] (О. Ільченко);

* Образно. На тротуарі – дзенькіт сміху. Мов дрібні монетки, по асфальту Котяться смішинки (В. Коротич).

(1) З сміши́нкою – злегка усміхаючись.

Коли прийшла Марина, Федір прибрав байдужого вигляду і запитав з смішинкою: – Ну, що сказав знахар? (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смішинка — сміши́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. смішинка — -и, ж., розм. 1》 Насмішкуватий, веселий, радісний вираз (очей тощо). 2》 Те саме, що смішок 1). З смішинкою — злегка усміхаючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смішинка — Сміховинка, сміховина, сміхотинка, сміхотня, сміховисько Словник чужослів Павло Штепа
  4. смішинка — СМІШИ́НКА, и, ж., розм. 1. Насмішкуватий, веселий, радісний вираз (очей тощо). Юрко замислено покусував верхню губу.. Ярослав шукав у його очах знайомих смішинок і не знаходив (Мушк., День.., 1967, 93). 2. Те саме, що смішо́к... Словник української мови в 11 томах