1. Словник української мови у 20 томах

смішливий

СМІШЛИ́ВИЙ, а, е.

Те саме, що сміхотли́вий.

Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Марко Вовчок);

Смішливий приятель (В. Собко);

Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дніпрова Чайка);

Семен досі мовчав, але смішлива іронічна гримаска вже кривила йому губи (О. Ільченко);

– Філька Помагайбіс у нас мастак, – серйозно сказав високий підмайстер з широким смішливим ротом, від якого щохвилини ждеш усмішки (О. Кундзич);

Смішливий вираз обличчя.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смішливий — смішли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смішливий — Сміхотливий, реготливий. Словник синонімів Караванського
  3. смішливий — див. веселий Словник синонімів Вусика
  4. смішливий — -а, -е. Те саме, що сміхотливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. смішливий — СМІШЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що сміхотли́вий. Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Вовчок, І, 1955, 275); Прибув взвод саперів на чолі з молоденьким, чорнявим, дуже смішливим лейтенантом (Собко, Запорука.. Словник української мови в 11 томах
  6. смішливий — Смішли́вий, -а, -е Любящій посмѣяться. МВ. (О. 1862. III. 57). Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля. К. ЧР. 21. Словник української мови Грінченка