снайпер
СНА́ЙПЕР, а, ч.
1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування і спостереження.
За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п'ятірки розвідників, санітари, снайпери... (Іван Ле);
– Їду на фронт. Стану снайпером, кулеметницею, ким завгодно, аби мстити ворогам за Петра, за всіх убитих і скалічених... (І. Цюпа);
Снайпер застосовує оптичні приціли для гвинтівки.
2. чого, перен., рідко. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.
Снайпер ефіру;
// Спортсмен, що без промаху забиває гол у ворота, кошик противника.
Снайпер баскетбольної команди.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снайпер — сна́йпер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- снайпер — [снайпеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
- снайпер — -а, ч. 1》 Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. 2》 чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снайпер — Стрілець потайний Словник чужослів Павло Штепа
- снайпер — (-а) ч.; мол. Людина, яка не має своїх цигарок і постійно бере у когось. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови
- снайпер — сна́йпер (англ. sniper, від snipe – стріляти з укриття) стрілець, що добре володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування й спостереження. Словник іншомовних слів Мельничука
- снайпер — СНА́ЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п’ятірки розвідників, санітари, снайпери… (Ле, Право.., 1957, 181); — Їду на фронт. Словник української мови в 11 томах