1. Словник української мови в 11 томах

снайпер

СНА́ЙПЕР, а, ч.

1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби.

За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п’ятірки розвідників, санітари, снайпери… (Ле, Право.., 1957, 181);

— Їду на фронт. Стану снайпером, кулеметницею, ким завгодно, аби мстити ворогам за Петра, за всіх убитих і скалічених… (Цюпа, Добротворець, 1971, 39).

2. чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності.

Швейцарська ліга радіолюбителів кожного року організовує традиційні змагання короткохвильовиків усього світу. Великий інтерес викликає ця спортивна зустріч і серед радянських снайперів ефіру (Рад. Укр., 7.I 1965, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снайпер — сна́йпер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. снайпер — [снайпеир] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  3. снайпер — -а, ч. 1》 Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби. 2》 чого, перен. Той, хто досяг великого вміння, високої майстерності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. снайпер — Стрілець потайний Словник чужослів Павло Штепа
  5. снайпер — СНА́ЙПЕР, а, ч. 1. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування і спостереження. За кулеметниками почали прибувати стрілецькі роти, п'ятірки розвідників, санітари, снайпери... (Іван Ле); – Їду на фронт. Словник української мови у 20 томах
  6. снайпер — (-а) ч.; мол. Людина, яка не має своїх цигарок і постійно бере у когось. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови
  7. снайпер — сна́йпер (англ. sniper, від snipe – стріляти з укриття) стрілець, що добре володіє мистецтвом влучної стрільби, маскування й спостереження. Словник іншомовних слів Мельничука