сновида
СНОВИ́ДА, и, ч. і ж.
Те саме, що луна́тик.
Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (П. Панч);
Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам'яті ходити по селу (М. Стельмах);
* У порівн. Цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида (Леся Українка);
Цілу ніч не спалося – тинявся сновидою коло школи (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сновида — снови́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сновида — Лунатик, кн. сомнамбуліст, з. сноброда. Словник синонімів Караванського
- сновида — див. ледачий; лунатик Словник синонімів Вусика
- сновида — -и, ч. і ж. Те саме, що лунатик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сновида — СОМНА́МБУЛА (людина, що ходить і діє уві сні), СНОВИ́ДА, СНОХО́ДА, ЛУНА́ТИК розм. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Яновський); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш (М. Словник синонімів української мови
- сновида — Снови́да, -ди; -ви́ди, -ви́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сновида — СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик. Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах
- сновида — Сновида, -ди об. Лунатикъ. Лохв. у. Словник української мови Грінченка