1. Словник української мови в 11 томах

сновида

СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик.

Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (Панч, На калин. мості, 1965, 212);

Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам’яті ходити по селу (Стельмах, II, 1962, 124);

*У порівн. Цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида (Л. Укр., І, 1951, 181);

Цілу ніч не спалося — тинявся сновидою коло школи (Вас., Талант, 1955, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сновида — снови́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сновида — Лунатик, кн. сомнамбуліст, з. сноброда. Словник синонімів Караванського
  3. сновида — див. ледачий; лунатик Словник синонімів Вусика
  4. сновида — -и, ч. і ж. Те саме, що лунатик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сновида — СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик. Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (П. Панч); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам'яті ходити по селу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. сновида — СОМНА́МБУЛА (людина, що ходить і діє уві сні), СНОВИ́ДА, СНОХО́ДА, ЛУНА́ТИК розм. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Яновський); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш (М. Словник синонімів української мови
  7. сновида — Снови́да, -ди; -ви́ди, -ви́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сновида — Сновида, -ди об. Лунатикъ. Лохв. у. Словник української мови Грінченка