сновигати

СНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.

1. Ходити без певної мети, без визначеного напрямку.

Пожежу вгасили, люди розійшлись. Тільки три постаті хазяїв сновигали по пожарищі, мов тіні (Коцюб., І, 1955, 123);

Скаже Докія вкинути паші коневі — вкине [Дмитро], а не скаже — цілий день сновигатиме по хаті, заглядаючи то в одно, то в друге вікно (Стельмах, II, 1962, 396);

// Поспішно рухатися, снувати в різних напрямках, назад і вперед.

Бджоли сновигали роєм над пасікою, неначе краплі бризкали вздовж і впоперек (Н.-Лев., III, 1956, 21);

Біля школи людей уже зібралося чимало. Тупотіли на ганку чобітьми, курили, гомоніли, сновигали в коридор, з коридору (Головко, II, 1957, 53);

Від станції великим шляхом понад лісом праворуч сновигають автомашини (Ле, Клен. лист, 1960, 37);

Вгору та вниз, як човники на верстаку, сновигають поїзди з вантажами… (Мас., Роман.., 1970, 342).

2. перен. Переходити з одного предмета на інший, не зосереджуючись ні на чому (про очі, погляд, думки і т. ін.).

Заглядав [Василь] у очі. А вони сновигали неспокійно (Рибак, Помилка.., 1940, 178);

Химерні мрії, чудні думки сновигають у голові (Коз., Вибр., 1947, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сновигати — [сновиегатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  2. сновигати — Сновигати, -гаю, -єш, сновиґати, -ґаю, -єш гл. Сновать, слоняться. А сестра уже й поздоровіла, уже й по хаті сновигає. Рудч. Ск. І. 137. Словник української мови Грінченка
  3. сновигати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  4. сновигати — НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. сновигати — Рухатись туди-сюди; (без діла) вештатися, шастати; (- очі) блукати. Словник синонімів Караванського
  6. сновигати — СНОВИГА́ТИ див. сновиґа́ти. Словник української мови у 20 томах
  7. сновигати — сновига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  8. сновигати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Ходити без певної мети, без визначеного напрямку. || Поспішно рухатися, снувати в різних напрямках, назад і вперед. 2》 перен. Переходити з одного предмета на інший, не зосереджуючись ні на чому (про очі, погляд, думки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. сновигати — Сновига́ти, -га́ю, -га́єш і сновиґа́ти, -ґа́ю, -ґа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)