1. Словник синонімів української мови

сновигати

НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм. (швидко пересуваючись або довго ходячи); ША́СТАТИ розм., ША́СТАТИСЯ розм. рідше (швидко, квапливо); ВЕ́ШТАТИСЯ розм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках); ВАЛА́НДАТИСЯ розм. (ходити без діла). Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (І. Нечуй-Левицький); Сусідові.., мабуть, не спалося, бо він уже тинявся по двору (П. Панч); — Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко); — Обридли ви мені, кохані панове, — процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. — Шалаєтесь туди-сюди... (І. Муратов); Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко); Люди снуються туди і сюди — хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (О. Бойченко). — Пор. 1. блука́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сновигати — сновига́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сновигати — Рухатись туди-сюди; (без діла) вештатися, шастати; (- очі) блукати. Словник синонімів Караванського
  3. сновигати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  4. сновигати — [сновиегатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. сновигати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Ходити без певної мети, без визначеного напрямку. || Поспішно рухатися, снувати в різних напрямках, назад і вперед. 2》 перен. Переходити з одного предмета на інший, не зосереджуючись ні на чому (про очі, погляд, думки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сновигати — СНОВИГА́ТИ див. сновиґа́ти. Словник української мови у 20 томах
  7. сновигати — Сновига́ти, -га́ю, -га́єш і сновиґа́ти, -ґа́ю, -ґа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сновигати — СНОВИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. Ходити без певної мети, без визначеного напрямку. Пожежу вгасили, люди розійшлись. Тільки три постаті хазяїв сновигали по пожарищі, мов тіні (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. сновигати — Сновигати, -гаю, -єш, сновиґати, -ґаю, -єш гл. Сновать, слоняться. А сестра уже й поздоровіла, уже й по хаті сновигає. Рудч. Ск. І. 137. Словник української мови Грінченка