1. Словник української мови у 20 томах

соборний

СОБО́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до собо́р 1.

Соборна вежа;

Соборний вівтар;

Соборний музей;

Соборні бані;

// Який служить, відбувається у соборі або функціонує при ньому.

Соборний настоятель;

Соборний протодиякон;

Соборні дяки;

Соборна відправа;

Соборна площа;

Соборне кладовище;

Соборний хор.

2. іст. Прикм. до собо́р 2.

3. заст. Об'єднаний; неподільний.

Соборна Україна;

Ідея соборної церкви.

4. Заснований на соборності; такий, якому властива соборність (у 1 знач.).

Соборний розум;

Соборна свідомість.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соборний — собо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. соборний — (дзвін) у соборі; (край) ОБ'ЄДНАНИЙ, єдиний, неподільний; соборовий. Словник синонімів Караванського
  3. соборний — [соборнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. соборний — -а, -е. 1》 Прикм. до собор 1). Соборне уложення — кодекс законів Російської держави періоду феодально-кріпосницького ладу. 2》 Прикм. до собор 3). || Який служить у соборі або функціонує при ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. соборний — УНІТА́РНИЙ (який становить собою одне ціле), ОБ'Є́ДНАНИЙ, СОБО́РНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ. Унітарна держава; Соборна Україна. Словник синонімів української мови
  6. соборний — СОБО́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до собо́р 1. ∆ Собо́рне уло́ження — кодекс законів Російської держави періоду феодально-кріпосницького ладу. Собору було запропоновано затвердити новий збірник законів, який дістав назву «Соборного уложення» (Іст. Словник української мови в 11 томах