совеня
СОВЕНЯ́, ня́ти, с.
Маля сови.
Корова йшла вночі. Маленьке Совеня (А сови і впівніч так бачать, як впівдня [опівдні]) Сказало: “Ізверни, небого, – Там яма, упадеш!..” (Л. Боровиковський);
В дуплі жили сови, і смерком совенята училися літати по саду (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- совеня — совеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- совеня — -яти, с. Маля сови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- совеня — Совеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- совеня — СОВЕНЯ́, я́ти, с. Маля сови. Корова йшла вночі. Маленьке Совеня (А сови і впівніч так бачать, як впівдня [опівдні]) Сказало: «Ізверни, небого, — Там яма, упадеш!..» (Бор., Тв., 1957, 161). Словник української мови в 11 томах