совик
СО́ВИК, а, ч., розм.
Те саме, що сово́к¹.
Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипа́ла борошно в нього (А. Головко).
СОВИ́К, а́, ч.
У північних народів – верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні.
В пімах і совику він був подібний до якогось звіра, але не страшного (В. Гжицький);
Вершомет спокійно латав совик (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- совик — I сов`ик-а, ч. У північних народів – верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні. II с`овик-а, ч., розм. Те саме, що совок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- совик — СО́ВИК, а, ч., розм. Те саме, що сово́к. Марія схопила мішок, почепила на ящик і совиком насипа́ла борошно в нього (Головко, II, 1957, 39). СОВИ́К, а́, ч. У північних народів — верхній одяг з капюшоном, вигот. з оленячих шкур хутром назовні. Словник української мови в 11 томах