1. Словник української мови у 20 томах

соловейків

СОЛОВЕ́ЙКІВ, кова, кове.

Прикм. до солове́йко 1, 2; належний йому.

Куди ви од нас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка);

Що то ляскотить, В яснім повітрі аж дзвенить? То соловейків спів (М. Вороний);

– Ой, соловейкове гніздечко! – гукнула Настечка і оглянулася навколо себе (М. Стельмах);

// Власт. соловейкові; такий, як у соловейка.

У неї соловейків голос;

В хорі вирізнявся дзвінкий соловейковий голос Галини Сидорівни (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соловейків — солове́йків прикметник Орфографічний словник української мови
  2. соловейків — -кова, -кове. Прикм. до соловейко 1), 2); належний йому. || Власт. соловейкові; такий, як у соловейка. Соловейків голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соловейків — Солове́йків, -кова, -кове Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. соловейків — СОЛОВЕ́ЙКІВ, кова, кове. Прикм. до солове́йко 1, 2; належний йому. Що то ляскотить, В яснім повітрі аж дзвенить? То соловейків спів (Вороний, Вибр., 1959, 91); — Ой, соловейкове гніздечко!... Словник української мови в 11 томах
  5. соловейків — Соловейків, -кова, -ве Соловьиный. Ой коби я мала орлові крила, соловейкові очі. Чуб. V. 338. Словник української мови Грінченка