1. Словник української мови у 20 томах

соловейко

СОЛОВЕ́ЙКО, а, ч.

1. Пестл. до солове́й.

Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках, славно соловейко щебече (Марко Вовчок);

Бджоли гули, пташки щебетали, а соловейко виспівував – аж у вухах лящало (А. Тесленко);

Соловейко – корисна птичка, вона черв'ячки та кузьки всякі їсть (Остап Вишня);

Гомін маршу .. збуджує Маковея. Наче крізь величний радісний оркестр пролітає він, ротний соловейко. Йому хочеться співати (О. Гончар);

* У порівн. Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче (Т. Шевченко);

Любка співала, мов соловейко в гаю, та вишивала великий рушник (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що солове́й 1.

Серед лучних і лісових комахоїдних птахів, які приносять велику користь населенню, добре відомий співець соловейко (з наук.-попул. літ.).

3. розм. Дитяча іграшка-свисток, зроблена у вигляді пташки.

Внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару (Т. Шевченко).

◇ Співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов'є́м) див. співа́ти;

(1) Як у Спа́сівку солове́йко заспіва́є, ірон. – уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; ніколи.

[Марися:] За вас я тоді вийду заміж, як у Спасівку соловейко заспіває (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соловейко — солове́йко 1 іменник чоловічого роду, істота про птаха солове́йко 2 іменник чоловічого роду дитяча іграшка-свисток розм. Орфографічний словник української мови
  2. соловейко — [соловейко] -ка, м. (на) -ку/-ков'і Орфоепічний словник української мови
  3. соловейко — -а, ч. 1》 Пестл. до соловей. 2》 Те саме, що соловей 1). 3》 розм. Дитяча іграшка-свисток, зроблена у вигляді пташки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соловейко — Назва кількох видів співочих птахів із ряду горобцеподібних; заселяє ліси Євразії та Африки; с. звичайний, с. пд., с. синій; усі завбільшки як горобець, гарно співають, охороняються. Універсальний словник-енциклопедія
  5. соловейко — співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов’є́м), ірон. З надмірним запалом, довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь. З полегшенням перейшов він (промовець) до козацьких справ. Фразеологічний словник української мови
  6. соловейко — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
  7. соловейко — Солове́йко, -ка, -ку і -кові, -ку! -ве́йки, -ве́йків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. соловейко — СОЛОВЕ́ЙКО, а, ч. 1. Пестл. до солове́й. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках, славно соловейко щебече (Вовчок, VI, 1956, 275); Бджоли гули, пташки щебетали, а соловейко виспівував — аж у вухах лящало (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. соловейко — Соловейко, -ка м. = соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає. Шевч. Словник української мови Грінченка