1. Словник синонімів української мови

соловейко

СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Молодий і чубатий, Бурлака, мабуть, був добрим співаком, бо голос у нього м'який і чистий (О. Сизоненко); Співець же невтішний, Лірній струні довіряючи біль і скорботи любові, Тільки про тебе, кохана, ..співав од рана до сутінів ночі (М. Зеров); — Добрий співака всюди потрібний (Григорій Тютюнник); Високого зросту, станкий, бравий (Максим) .., а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун (Панас Мирний); Соліст опери; Соліст капели бандуристів.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соловейко — солове́йко 1 іменник чоловічого роду, істота про птаха солове́йко 2 іменник чоловічого роду дитяча іграшка-свисток розм. Орфографічний словник української мови
  2. соловейко — [соловейко] -ка, м. (на) -ку/-ков'і Орфоепічний словник української мови
  3. соловейко — -а, ч. 1》 Пестл. до соловей. 2》 Те саме, що соловей 1). 3》 розм. Дитяча іграшка-свисток, зроблена у вигляді пташки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. соловейко — СОЛОВЕ́ЙКО, а, ч. 1. Пестл. до солове́й. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках, славно соловейко щебече (Марко Вовчок); Бджоли гули, пташки щебетали, а соловейко виспівував – аж у вухах лящало (А. Словник української мови у 20 томах
  5. соловейко — Назва кількох видів співочих птахів із ряду горобцеподібних; заселяє ліси Євразії та Африки; с. звичайний, с. пд., с. синій; усі завбільшки як горобець, гарно співають, охороняються. Універсальний словник-енциклопедія
  6. соловейко — співа́ти (виво́дити, розлива́тися, залива́тися) солове́йком (солов’є́м), ірон. З надмірним запалом, довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь. З полегшенням перейшов він (промовець) до козацьких справ. Фразеологічний словник української мови
  7. соловейко — Солове́йко, -ка, -ку і -кові, -ку! -ве́йки, -ве́йків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. соловейко — СОЛОВЕ́ЙКО, а, ч. 1. Пестл. до солове́й. Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках, славно соловейко щебече (Вовчок, VI, 1956, 275); Бджоли гули, пташки щебетали, а соловейко виспівував — аж у вухах лящало (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. соловейко — Соловейко, -ка м. = соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає. Шевч. Словник української мови Грінченка