соловей
СОЛОВЕ́Й, в'я́, ч.
1. Маленький перелітний птах родини мухоловкових із сіруватим оперенням, який відзначається чудовим співом.
Соловей співає, поки дітей не виведе (прислів'я);
Солов'ї з обох боків ставу по вербах висвистували (П. Куліш);
Колись від скрути й гаму я Пішов в зеленую діброву Послухать пісню солов'я (Я. Щоголів);
Довкола тьохкали солов'ї, а то чомусь стало тихо-тихо (П. Панч);
* Образно. Лягла зима, і білі солов'ї Затьохкали холодними вустами (М. Вінграновський);
* У порівн. Я хочу співать, як в саду соловей... (М. Рильський).
2. перен., розм. Людина, яка має гарний, перев. високий голос і володіє мистецтвом співу;
// Про поета-лірика.
У золоті моря очей дивлюсь не надивлюся... Я – України соловей (В. Сосюра);
// ірон. Балакун, базіка.
(1) Солове́й розбі́йник – образ напівчудовиська напівлюдини в билинах.
Значення в інших словниках
- Соловей — Солове́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- соловей — (- пташку) соловейко; П. поет, співець. Словник синонімів Караванського
- соловей — -в'я, ч. 1》 Маленький перелітний корисний птах родини горобиних, з сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо в період гніздування. Розливатися солов'єм. 2》 перен., розм. Людина, яка має гарний, перев. високий голос і володіє мистецтвом співу. || Про поета-лірика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соловей — Прирівняв солов’я до зозулі. Іронічно, коли прирівнюють двох різних людей. Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка. Говорить дуже гарні і ввічливі слова, але коїть страшне лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
- соловей — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови
- соловей — Солове́й, -лов’я́, -в’є́ві; -в’є́м; солов’ї́, -в’ї́в, -в’я́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соловей — СОЛОВЕ́Й, в’я́, ч. 1. Маленький перелітний корисний птах родини горобиних з сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо в період гніздування. Соловей співає, поки дітей не виведе (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- соловей — Соловей, -в'я м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182. Словник української мови Грінченка