соловей

СОЛОВЕ́Й, в’я́, ч.

1. Маленький перелітний корисний птах родини горобиних з сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо в період гніздування.

Соловей співає, поки дітей не виведе (Укр.. присл.., 1963, 242);

Солов’ї з обох боків ставу по вербах висвистували (П. Куліш, Вибр., 1969, 276);

Колись від скрути й гаму я Пішов в зеленую діброву Послухать пісню солов’я (Щог., Поезії, 1958, 319);

Довкола тьохкали солов’ї, а то чомусь стало тихо-тихо (Панч, II, 1956, 512);

*У порівн. Я хочу співать, як в саду соловей… (Рильський, І, 1960, 115).

Розлива́тися солов’є́м див. розлива́тися.

2. перен., розм. Людина, яка має гарний, перев. високий голос і володіє мистецтвом співу;

// Про поета-лірика.

У золоті моря очей дивлюсь не надивлюся… Я — України соловей (Сос., II, 1958, 308);

Натхненний, гарячий спів В. Сосюри довго чаруватиме людей землі, закоханих у прекрасне. Ще за життя поета народ нарік його «солов’єм України» (Літ. Укр., 7.I 1969, 3);

// ірон. Балакун, базіка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. соловей — Прирівняв солов’я до зозулі. Іронічно, коли прирівнюють двох різних людей. Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка. Говорить дуже гарні і ввічливі слова, але коїть страшне лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
  2. соловей — -в'я, ч. 1》 Маленький перелітний корисний птах родини горобиних, з сірим оперенням, самець якого чудово співає, особливо в період гніздування. Розливатися солов'єм. 2》 перен., розм. Людина, яка має гарний, перев. високий голос і володіє мистецтвом співу. || Про поета-лірика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соловей — Солове́й, -лов’я́, -в’є́ві; -в’є́м; солов’ї́, -в’ї́в, -в’я́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. соловей — СОЛОВЕ́Й, в'я́, ч. 1. Маленький перелітний птах родини мухоловкових із сіруватим оперенням, який відзначається чудовим співом. Соловей співає, поки дітей не виведе (прислів'я); Солов'ї з обох боків ставу по вербах висвистували (П. Словник української мови у 20 томах
  5. Соловей — Солове́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  6. соловей — Соловей, -в'я м. 1) Соловей. Защебетав соловей, там у гаю седючи. Млр. л. сб. 2) Названіе вола, масть котораго подходить къ цвѣту оперенія соловья. КС. 1898. VII. 41. ум. соловейко, соловеєчко. Мій таточку, мій соловеєчку. Мил. 182. Словник української мови Грінченка
  7. соловей — (- пташку) соловейко; П. поет, співець. Словник синонімів Караванського
  8. соловей — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору). Словник синонімів української мови