соломка

СОЛО́МКА, и, ж.

1. збірн. Зменш.-пестл. до соло́ма.

Підріс і Дениско .. Хату замітає оце, соломку пхає у грубу (А. Тесленко);

– Коли б то знав, де впадеш, – казав колись мій дід, – соломки б підстелив! (В. Козаченко);

// Спеціально оброблені повні стебла злаків, які використовують для виготовлення художніх виробів, сумок і под.;

// у знач. присл. соло́мкою. Тонкими смужками.

Нарізані соломкою буряки тушкують до півготовності, додаючи бульйон і оцет (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що соломи́нка 1.

Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Леся Українка).

3. Те саме, що соломи́нка 2.

Пити коктейль через соломку.

4. збірн., спец. Стебла льону, конопель, звільнені під час обмолоту від насіння і суцвіть.

Головними якісними показниками соломки льону і конопель є іхня довжина та товщина (з наук. літ.).

5. Назва деяких сортів цукерок, печива, макаронів і т. ін., що мають вигляд вузьких довгих паличок або трубочок.

Соломка з маком.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me