1. Словник української мови у 20 томах

солонкуватий

СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е.

Те саме, що солонува́тий.

З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (В. Собко);

Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (І. Кириленко);

Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися .. великі кінські сльози, такі ж солонкуваті, як і в людей (Л. Юхвід).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солонкуватий — солонкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. солонкуватий — -а, -е. Те саме, що солонуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. солонкуватий — СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий. З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (Собко, Шлях.., 1948, 179); Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (Кир., Вибр. Словник української мови в 11 томах