солонкуватий
СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий.
З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (Собко, Шлях.., 1948, 179);
Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (Кир., Вибр., 1960, 116);
Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися.. великі кінські сльози, такі ж солонкуваті, як і в людей (Юхвід, Оля, 1959, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- солонкуватий — солонкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- солонкуватий — -а, -е. Те саме, що солонуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солонкуватий — СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий. З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (В. Собко); Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (І. Кириленко); Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися .. Словник української мови у 20 томах