солоно
СО́ЛОНО.
1. Присл. до соло́ний 1, 3, 4, 6.
— Солоно їдять [селяни], видно, що п’ється, — пожвавівши, пожартував дід (Гончар, Таврія, 1952, 40);
До смерку не спинялися [чумаки] від рання, Щоб зимувать в степу не довелось. Солона юшка, аж гірка тараня, Ще й піт солоний. Солоно жилось (Дор., Тобі, народе.., 1959, 36).
◊ Не со́лоно сьо́рба́вши див. сьо́рба́ти.
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття солоного смаку.
Сонце стоїть десь над головою. Піт заливає очі, і солоно став на сухих губах (Гончар, III, 1959, 57).
3. у знач. присудк. сл. Тяжко, скрутно.
Ми, ганяючись за достатком, почотом [шаною] та славою, так часом бавимось з людьми, що від наших забавок буває їм дуже солоно!.. (Мирний, IV, 1955, 294).
◊ Со́лоно прихо́дитися (приити́ся) кому — тяжко комусь, хтось зазнає тяжкої праці, труднощів, горя, неприємностей і т. ін.
У Галичині років з п’ятсот тому назад.. солоно приходилось руському народові, котрий звали вони [князі та бояри] смердами (Драг., І, 1970, 325);
Вийшли [солдати] од ротного, сміються; дякують Максимові, що, коли б не він, дуже б солоно прийшлося… (Мирний, II, 1954, 123).
Значення в інших словниках
- солоно — со́лоно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- солоно — 1》 Присл. до солоний 1), 3), 4), 6). 2》 у знач. присудк. сл. Про відчуття солоного смаку. 3》 у знач. присудк. сл. Тяжко, скрутно. Солоно приходитися кому — тяжко комусь, хтось зазнає тяжкої праці, труднощів, горя, неприємностей тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солоно — СО́ЛОНО. 1. Присл. до соло́ний 1, 3, 4, 6. – Солоно їдять [селяни], видно, що п'ється, – пожвавівши, пожартував дід (О. Гончар); До смерку не спинялися [чумаки] від рання, Щоб зимувать в степу не довелось. Солона юшка, аж гірка тараня, Ще й піт солоний. Словник української мови у 20 томах
- солоно — со́лоно прихо́диться / прийшло́ся кому, безос. Хтось перебуває у важких умовах, у скрутному становищі; нелегко комусь. У Галичині років з п’ятсот тому назад .. солоно приходилось руському народові, котрий звали вони (князі та бояри) смердами (М. Фразеологічний словник української мови
- солоно — Солоно нар. Солоно. Без соли солоно, без круп густо. Ном. № 10074. Словник української мови Грінченка