солоно

Солоно

нар. Солоно. Без соли солоно, без круп густо. Ном. № 10074.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солоно — 1》 Присл. до солоний 1), 3), 4), 6). 2》 у знач. присудк. сл. Про відчуття солоного смаку. 3》 у знач. присудк. сл. Тяжко, скрутно. Солоно приходитися кому — тяжко комусь, хтось зазнає тяжкої праці, труднощів, горя, неприємностей тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. солоно — СО́ЛОНО. 1. Присл. до соло́ний 1, 3, 4, 6. – Солоно їдять [селяни], видно, що п'ється, – пожвавівши, пожартував дід (О. Гончар); До смерку не спинялися [чумаки] від рання, Щоб зимувать в степу не довелось. Солона юшка, аж гірка тараня, Ще й піт солоний. Словник української мови у 20 томах
  3. солоно — со́лоно прихо́диться / прийшло́ся кому, безос. Хтось перебуває у важких умовах, у скрутному становищі; нелегко комусь. У Галичині років з п’ятсот тому назад .. солоно приходилось руському народові, котрий звали вони (князі та бояри) смердами (М. Фразеологічний словник української мови
  4. солоно — со́лоно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. солоно — СО́ЛОНО. 1. Присл. до соло́ний 1, 3, 4, 6. — Солоно їдять [селяни], видно, що п’ється, — пожвавівши, пожартував дід (Гончар, Таврія, 1952, 40); До смерку не спинялися [чумаки] від рання, Щоб зимувать в степу не довелось. Словник української мови в 11 томах