солімка
СОЛІ́МКА, и, ж., рідко.
Те саме, що соло́мка.
– Отут нам, хлопці, й могила, – глухо промовив Квочка. – Гарненьку хату приготував для нас проклятущий турок, хай би був щезнув! Навіть солімки підіслав, щоб не муляло в боки (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me