солімка

СОЛІ́МКА, и, ж., рідко.

Те саме, що соло́мка.

– Отут нам, хлопці, й могила, – глухо промовив Квочка. – Гарненьку хату приготував для нас проклятущий турок, хай би був щезнув! Навіть солімки підіслав, щоб не муляло в боки (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солімка — солі́мка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. солімка — Солімка, -ки ж. ум. отъ солома. Словник української мови Грінченка