соненько
СО́НЕНЬКО, а, с., поет.
Зменш.-пестл. до со́нце.
Нема над нього [сонця] іншої вам правди Усе єство на соненько направте, Допоки день в очах вам не погас! (І. Гнатюк);
* У порівн. А найкраща Олена – сама молода, – як сам мовляв: лице в неї – як соненько ранком, а очі – як зірнички перед досвітом, голосочок – як дзвіночок, а ноги – вітрець легонький, а руки – сніжок біленький, а сама – як... як гарная ланя... (М. Шашкевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me