союзництво
СОЮ́ЗНИЦТВО, а, ч.
Тісне єднання, зв'язок між групами, державами.
Нормани-руси як політична сила з'явилися на території полянського союзу племен та його сусідів у першій половині ІХ ст., а їхня група мала характер відносно невеликого й мобільного військового колективу, що нав'язав місцевим племенам відносини данництва чи союзництва (з наук.-попул. літ.);
Велику Британію переможцем можна вважати тільки відносно: надто дорогою ціною може обійтися Тоні Блеру союзництво з Вашингтоном (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- союзництво — сою́зництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- союзництво — -а, с., розм. Об'єднання, зв'язок, згуртування кого-, чого-небудь для досягнення якоїсь мети. Великий тлумачний словник сучасної мови