1. Словник української мови у 20 томах

союзник

СОЮ́ЗНИК, а, ч.

Той, хто перебуває в союзі (у 1, 2 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін.

– Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (І. Франко);

– Про те, щоб у мене було якомога більше союзників, я почав дбати з першої ж хвилини (Ю. Шовкопляс);

Вірний, надійний союзник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. союзник — сою́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. союзник — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. 2》 Той, хто перебуває в союзі (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. союзник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови
  4. союзник — СОЮ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов’язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. В селянстві бачимо ми головного з можливих союзників пролетаріату.. Словник української мови в 11 томах