союзник

СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); — А тепер, побратими мої милі, — сказав Андрусь, — розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького — Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). — Пор. 1. сою́зник, спі́льник.

СОЮ́ЗНИК (той, хто об'єднався з ким-небудь для якихось дій, досягнення певної мети), СПІ́ЛЬНИК. — Ми ваші союзники. Ми поважаємо вас. Наш уряд поважає вас (О. Довженко); У цій боротьбі (з ромеями) каган Симеон мав своїм спільником і київського князя Ігоря (С. Скляренко). — Пор. сора́тник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. союзник — сою́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. союзник — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. 2》 Той, хто перебуває в союзі (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. союзник — СОЮ́ЗНИК, а, ч. Той, хто перебуває в союзі (у 1, 2 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. – Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (І. Словник української мови у 20 томах
  4. союзник — СОЮ́ЗНИК, а, ч. 1. Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов’язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. В селянстві бачимо ми головного з можливих союзників пролетаріату.. Словник української мови в 11 томах