союзник
СОЮ́ЗНИК, а, ч.
1. Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов’язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін.
В селянстві бачимо ми головного з можливих союзників пролетаріату.. (Ленін, 13, 1971, 211);
— Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (Фр., VI, 1951, 219);
— Про те, щоб у мене було якомога більше союзників, я почав дбати з першої ж хвилини (Шовк., Інженери, 1956, 74);
*Образно. Мир завжди був вірним союзником соціалізму (Ком. Укр., 3, 1965, 26);
Література, кіно, мистецтво — союзники комсомолу (Рад. Укр., 3.II 1967, 1).
2. Той, хто перебуває в союзі (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь.
Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Довж., І, 1958, 299);
— Наступають завзято,— серйозним тоном каже Хома.— Після упертих боїв три дивізії союзників вдерлися в сільський населений пункт (Гончар, III, 1959, 205).
Значення в інших словниках
- союзник — сою́зник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- союзник — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. 2》 Той, хто перебуває в союзі (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- союзник — СОЮ́ЗНИК, а, ч. Той, хто перебуває в союзі (у 1, 2 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов'язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. – Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (І. Словник української мови у 20 томах
- союзник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови