спадисто
СПА́ДИСТО.
Присл. до спа́дистий.
Візники на них не сиділи, а стояли. Оскільки місцевість спадисто скочувалася до річки, то здалеку здавалося, що військо Претича дуже чисельне (Б. Лепкий);
Гори мовби не було – сіра і темна стіна з неба і до землі. І тільки тоді, коли вони підійшли ближче, побачили, що Татарка таки стоїть на місці, що вона спадисто здіймається вгору... (Б. Харчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me