спантеличуватися
СПАНТЕЛИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
Втрачати здатність обдумано діяти; розгублюватися; бентежитися.
– Слова, прошу слова! – не стримуюсь я. Вольф од несподіванки спантеличується (П. Колесник);
Гарячка жерла молодицю .. Замфір спантеличивсь. Він дозволяв ворожкам робити з жінкою, що їм забагнеться, аби звести її на ноги (М. Коцюбинський);
Незнайомець зовсім спантеличився, дивиться на мене, як баран на нові ворота (Ю. Збанацький);
Льова зовсім спантеличився (В. Підмогильний);
// тільки док. Почати поводитися, діяти нерозумно.
[Є ф р е м:] Я забрав собі в голову, що мені тут [у слободі] нічого робить, що я там десь потрібніший... І помилився, а за помилку поплатився... Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув і спантеличився... (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- спантеличуватися — спантели́чуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- спантеличуватися — -уюся, -уєшся, недок., спантеличитися, -чуся, -чишся, док., розм. Втрачати здатність обдумано діяти; розгублюватися; бентежитися. || тільки док. Почати поводитися, діяти нерозумно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спантеличуватися — СПАНТЕЛИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Втрачати здатність обдумано діяти; розгублюватися; бентежитися. — Слова, прошу слова! — не стримуюсь я. Вольф од несподіванки спантеличується (Кол., На фронті.. Словник української мови в 11 томах