1. Словник української мови у 20 томах

спанієль

СПАНІЄ́ЛЬ, я, ч.

Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами; собака цієї породи.

Сидів [Мнішек] на канапі навпроти Евеліни. Плямистий дорідний спанієль вмостився у нього в ногах і сонно поводив головою (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спанієль — спаніє́ль іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спанієль — -я, ч. Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спанієль — СПАНІЄ́ЛЬ, я, ч. Порода довгошерстих коротконогих мисливських собак з обвислими довгими вухами, а також собака цієї породи. Сидів [Мнішек] на канапі навпроти Евеліни. Плямистий дорідний спанієль вмостився у нього в ногах і сонно поводив головою (Рибак, Помилка.., 1956, 263). Словник української мови в 11 томах