спасибі

СПАСИ́БІ.

1. виг., кому, чому, без дод. і з спол. що. Уживається для вираження, висловлення вдячності за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.; дякую; дякуємо.

[Запорожець:] Оце то так! вчистив, нічого сказати: і доладу, і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі (Т. Шевченко);

– Спасибі, мамо, що ви мене жалуєте, що за нелюба не оддаєте! (Марко Вовчок);

[Яким:] Ну, от я вже й наївся... (Устає). Спасибі вам за хліб, за сіль! [Василина:] На здоров'я! (Б. Грінченко);

Спасибі діточкам, що написали до мене (М. Коцюбинський);

– Підложіть що-небудь під голови, чогось немов низько стало. Так... спасибі (Леся Українка);

– Спасибі тобі, земляче, за новини (Григорій Тютюнник);

// ірон. Уживається для вираження невдоволення, незгоди, при відмові від чого-небудь неприємного, небажаного і т. ін.

– А Явдоху хто з світа звів? – питає гостро Чіпка .. – То це я, сину?.. – Уже ж не я... – Спасибі... (Панас Мирний);

– Просимо до полудня! – сказав Денис і показав рукою на порожню миску. – Спасибі! я вже пополуднувала дома. Доїдай, Денисе, на здоров'ячко, та тільки не об'їдайся, – сказала Соломія і посунула порожню миску до Дениса. – Спасибі за ласку, – обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький).

2. у знач. пред. Треба бути вдячним за що-небудь.

Новорічні бажання не пішли мені на користь, – хоч все-таки спасибі за них добрим людям (Леся Українка);

“Спасибі, Що Сонечко на весну повернуло, А то б земля була навік схолонула, заснула” (П. Тичина);

Спасибі скрипалю. Він добре зіграв колись мою присутність (Л. Костенко);

– Спасибі Мар'яні, що таку славну криницю викопала (М. Стельмах);

// у знач. вставн. сл.

Штовхаюсь я; аж землячок, Спасибі, признався, З циновими гудзиками (Т. Шевченко);

// також у сполуч. із залежними сл.

– Назначили нам землю, спасибі добрим людям, а стара затялася і не хоче брати отієї півдесятини, що від Денисенка відходить (М. Стельмах);

Та ось якраз дзвінок (спасибі ж бо йому) на коридорі кінець урока сповістив (П. Тичина).

3. у знач. пред. Добре, щастя, що...

Та вже за те спасибі, що як розпитав [цилюрик], чим Маруся недужа, так разом і зібравсь (Г. Квітка-Основ'яненко);

Докучає було та робота. Докучає, – аж пече; та що врадиш? Спасибі хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по інших, чуємо (Марко Вовчок).

4. у знач. ім., невідм., с. Подяка.

– Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (І. Котляревський);

– Виорю своє, а потім Давидові й тобі пособлю. – Спасибі. – Спасибі не відбудеш (М. Стельмах);

* Образно. Та й ганявся ж Потапович за тим спасибі! .. Таке йому смачне те генеральське спасибі!! (Панас Мирний);

Рукам, що цей узор любовно вишивали.., Спасибі хай летить над Волгу повноводу (М. Рильський);

// також у сполуч. із означ. велике, сердечне, щире і т. ін.

Велике спасибі Вам за Ваш подарунок (Панас Мирний);

Прийміть від мене сердечне спасибі за обіцяну поміч словом і ділом (М. Коцюбинський);

Хома починає при всіх бійцях читати майорові листа від Явдошки .. “Передай від мене і від діток наших щире спасибі твоїм офіцерам, що прописали нашому голові...” (О. Гончар).

(1) Спаси́бі за (ва́шу, твою́) ла́ску – уживається для вираження вдячності за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.; дякую.

Спасибі вам, бабо, за вашу ласку, – дякує Чіпка кланяючись (Панас Мирний);

(2) Спаси́бі й за це (те); Спаси́бі й на цьо́му (то́му) – добре, що хоч так.

– Чого же се воно [борошно] чорне? – .. То воно трохи з горілим, .. димом припахає... Спасибі й за це! – дякували чоловіки (Панас Мирний);

Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку – і за те спасибі..! (М. Коцюбинський);

– Більше нічого не допитуйтесь. – Ну, спасибі й на цьому, спасибі, дорогенький, – радісно закрутилася [Вереміїха] біля воріт (М. Стельмах).

◇ (3) За спаси́бі – даремно, без оплати, безкоштовно.

В пляшці була не горілка, а кислий оцет. Хоч оцту теж за спасибі не купиш, але Сивокіз образився (П. Панч);

Багато громадян, здебільшого пенсійного віку, хворі, через свою неміч не здатні самостійно забезпечити себе паливом, викопати картоплю, зорати город тощо. За “спасибі”, погодьтеся, такі послуги вже не роблять (із журн.);

І спаси́бі не ска́же див. сказа́ти;

І спаси́бі не сказа́ти див. сказа́ти;

(4) Ні за спаси́бі – без будь-якої вигоди; нічого не маючи за що-небудь.

[Юда:] Яку я втіху мав? За жебраками носити торбу, попихачем їм буть ні за спасибі! (Леся Українка);

Сказа́ти спаси́бі див. сказа́ти;

(5) Спаси́бі ва́шій тьо́ті (ва́шому ба́тькові), ірон. – уживається для вираження незадоволення тим, з чим хто-небудь не може погодитися або чого не може прийняти.

– Ви могли б організувати якусь акцію на Сході. – Спасибі вашій тьоті! Лізьте самі в те пекло (П. Загребельний);

(6) Спаси́бі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) – уживається як традиційне вираження подяки за пригощання, гостинність.

Після вечері катеринославець, підвівшись із-за столу, став дякувати хазяйці. – Спасибі за хліб, за сіль, – промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (О. Гончар);

(7) Спаси́бі і прости́бі (прости́біг) – велике спасибі.

– Спасибі і простибі тобі за твою добрість! – промовила бідна Маруся ще й поклонилась Климові (І. Нечуй-Левицький).