спина

СПИ́НА, и, ж.

1. Задня частина тулуба людини від шиї до крижів.

Високий стан [Пріськи] осів, пряма спина зігнулася в дугу (Панас Мирний);

Зінькові так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною за спину подушкою (Б. Грінченко);

– Стій! – раптом штовхнув він візника в спину, – не бачиш, приїхав... (М. Коцюбинський);

Денис відкрив спиною двері і трохи не впав на руки хлопців, що стирлувалися біля дверей (Григорій Тютюнник);

Роздягнутий Юра лягає на спину, і мати укриває його до плечей (Ю. Смолич);

Художник, заклавши руки за спину, стояв у кутку, зосереджено щось розглядаючи перед собою на підлозі (О. Гончар);

// Верхня частина тулуба тварини.

Описувала [Прохіра] їм свою корову, чорну, з білими латками на спині й морді (М. Коцюбинський);

Узяв [Кіт] куму [Щуку] на спину примостив, Поніс до ставу та й пустив (Л. Глібов);

Сафрон скочив з брички, м'якою вівсянкою ретельно .. витер коням спини, боки (М. Стельмах);

* Образно. Ріка росте, випинає брудну могутню спину, валить каміння по днищу (Г. Хоткевич);

// у знач. присл. спи́ною. Повернувшись обличчям у бік, протилежний кому-, чому-небудь.

Вона сиділа спиною до того місця, звідкіля підкрався Чіпка (Панас Мирний).

2. Те саме, що спи́нка 3.

Один [пан] іде, .. комір увесь, і на рукавах, і на спині вишито (Г. Квітка-Основ'яненко);

Учора я так наїздився по Хоролу на човні, що аж спина пальта мого була мокра од поту (Панас Мирний);

Він не був у військовій формі, а .. в чоботях з штанами навипуск і голубій сатиновій сорочці, порваній на ліктях і на спині (Григорій Тютюнник).

(1) З-за (із-за) спи́ни – ззаду кого-небудь.

– Здорова була! – гукнув їй на саме вухо Чіпка, закравшись з-за спини (Панас Мирний);

З-за спини в дівчини, не випускаючи її, виткнувся рудий і сказав: – Піймав біля льоху (А. Головко);

(2) У спи́ну:

а) (у сполуч. зі сл. погрожувати, говорити, дивитися і т. ін.) услід.

Він підняв руку й, погрозивши нею в спину провідникові, хриплим голосом буркнув (М. Коцюбинський);

Коли Степан вйокнув на коней, перехрестила [Марійка] в спину чоловіка (М. Стельмах);

б) (у сполуч. зі сл. бачити, побачити, забачити і т. ін.) ззаду, не в обличчя.

Забіяку старий забачив тілько у спину (Панас Мирний);

– Савка! де мій одеколон? – Аркадій Петрович Малина вихиливсь у вікно і сердито кричав у спину свому лакею, що помагав випрягать з фаетона спітнілі коні (М. Коцюбинський).

◇ [Аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) див. моро́з;

[Аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за (по́за) спи́ною (шкі́рою), по спи́ні] див. сипну́ти;

[Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) див. мура́шки;

(3) Аж холо́дні мура́шки ла́зили по спи́нах (д) див. мура́шки;

Виїжджа́ти / ви́їхати на чужі́й спи́ні (на пле́ча́х чиїх, кого), див. виїжджа́ти;

Відси́джуватися / відси́дітися за спи́ною (за спи́нами, за плечи́ма) див. відси́джуватися;

Встроми́ти (да́ти, всади́ти і т. ін.) ніж (ножа́) в спи́ну (рідше в се́рце) див. встромля́ти;

Гла́дити / погла́дити по спи́ні див. гла́дити;

Гну́ти (згина́ти) спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т, хребта́ і т. ін.) див. гну́ти;

Грі́ти / погрі́ти [лома́кою, ки́єм і т. ін.] спи́ну (пле́чі, ре́бра і т. ін.) див. грі́ти;

Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)] див. дрижаки́;

Дрож (дріж) пробіга́є / пробі́г (пробі́гла) по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.) див. дрож;

Живі́т присо́х до спи́ни (до хребта́) див. живі́т;

За ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться див. ли́тися;

Залиша́тися (лиша́тися) / зали́ши́тися (лиши́тися) за спи́ною (поза́ду і т. ін.) див. залиша́тися;

За плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти див. носи́ти;

(4) За спи́ною у кого, чиєю, кого і без дод.:

а) таємно від кого-небудь.

Шаную ворога свого І хитрого і злого. Остерігаюся його І жду всього від нього. Та забуваю в суєті, Що в мене за спиною Мені готують пастку ті, Хто їсть і п'є зі мною (І. Низовий);

б) (зі сл. жи́ти, бу́ти і т. ін.) під чиєю-небудь опікою, чиїмсь захистом; за підтримкою або на утриманні кого-небудь.

У великій родині Річинських жінки всіх поколінь жили виключно за спинами своїх чоловіків (Ірина Вільде);

За широ́кою спи́ною.

Дмитрові здавалося, Гайченко не на своєму місці, що він живе собі за широкою спиною Боровика, як у Бога за пазухою (Ю. Збанацький);

в) у минулому.

За спиною в неї нелегке життя з своїми втратами, болями... (О. Гончар);

г) позаду кого-небудь.

Покойові їй проходу не дають: пройде вона – очима так і проводять, за спиною регочуть (Панас Мирний);

Полк швидко просувався вперед, залишаючи за спиною окремі вогневі точки противника (із журн.);

За ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє (не ка́пає) див. ли́ти;

Зостава́тися / зоста́тися за спи́ною (поза́ду і т. ін.) див. зостава́тися;

Ма́ти за плечи́ма (за спи́ною) див. ма́ти²;

Моро́зе́ць пішо́в (побі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по спи́ні і т. ін.) див. моро́зе́ць;

(5) Моро́зе́ць пробі́г по спи́ні (д) див. моро́з;

Моро́з іде́ (хо́дить, бі́гає, прохо́дить, пробігає́ і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, за плечи́ма, по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) див. моро́з;

Моро́зом по́за спи́ною поси́пало (поси́пле) див. моро́з;

Мудре́ць за чужо́ю спи́ною див. мудре́ць;

(6) Мурашва́ побі́гла спи́ною (д) див. мура́шки;

Мура́шки сипну́ли по спи́ні (ті́лу, шкі́рі) див. сипну́ти;

На свої́й (вла́сній) шку́рі (шкі́рі, рідше спи́ні) див. шку́ра;

(7) На свої́й спи́ні, зі сл. зві́дати, пізна́ти і под. – сам, на власному досвіді.

Та що мені Вам про це розказувати, як Ви самі добре знаєте, на своїй спині усе про це звідали (Панас Мирний);

Не розгина́ти спи́ни див. розгина́ти;

Не розгина́ючи спи́ни [працюва́ти] див. розгина́ти;

Ніж у спи́ну див. ніж¹;

(8) Обдава́ти моро́зом спи́ни (д) див. обдава́ти;

Оберта́тися / оберну́тися спи́ною див. оберта́тися;

Обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.) див. обтира́ти;

Підпира́ти [спи́ною (плечи́ма)] сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.) див. підпира́ти;

Поверну́тися / рідко поверта́тися спи́ною (спи́нами, плечи́ма і т. ін.) див. поверта́тися¹;

Погну́ти спи́ну див. погну́ти;

Пока́зувати / показа́ти спи́ну (поти́лицю) див. пока́зувати;

Пообтира́ти спи́нами сті́ни див. пообтира́ти;

Попогну́ти спи́ну (хребта́) див. попогну́ти;

Почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) див. почеса́ти;

Притя́гує / притягло́ живі́т (живота́) до спи́ни <�Підвело́ живі́т (живота́)> див. притяга́ти;

Розгина́ти (розправля́ти, випро́стувати) / розігну́ти (розпра́вити, ви́простати) спи́ну див. розгина́ти;

Сиді́ти за спи́ною див. сиді́ти;

(9) Сипну́ло моро́зце́м по спи́ні (д) див. си́пнути;

(10) Спи́на не розгина́ється у кого і без дод. – хто-небудь багато і без відпочинку працює.

По наших селах українських багато і таких господарів, .. котрі цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку не мають, спина не розгинається ніколи (Панас Мирний);

Списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) див. спи́сувати;

Стоя́ти за спи́ною див. стоя́ти;

(11) Схова́тися за спи́ни (д) див. хова́тися¹;

(12) Схова́тися за спи́ну (д) див. хова́тися¹; Уда́р у спи́ну див. уда́р;

(13) Хова́тися за спи́ни (д) див. хова́тися¹;

(14) Хова́тися за спи́ною (д) див. хова́тися¹;

(15) Хова́тися за спи́ну (д) див. хова́тися¹; Хова́тися / схова́тися за чужі́ спи́ни (за чужу́ спи́ну) див. хова́тися¹;

(16) Хо́лод пробі́г по спи́ні (д) див. моро́з;

(17) Чужа́ спи́на – той, на кого можна перекласти свою роботу, обов'язок, відповідальність і т. ін.

– Бач, – докоряє батько, – як прийшло до діла, то він за чужі спини! (Д. Прилюк);

– Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).